неділя, 3 березня 2024 р.

Те, що бентежить душу і надихає

***
А згодом все ж, закінчиться війна
Й притуляться до татка рідні діти.
Та для військових у душі вона
Залишиться ще спогадом боліти.

Мине війна - обійме мати сина,
Заплаче сильно у його плече.
Обіймуть внуки дорогого діда
І пирогів бабуся знову напече.

Мине війна, повернеться коханий
І поцілує ніжно жінку у чоло.
Він подарує їй букет тюльпанів
Й пригорне із любов'ю під своє крило

Мине війна, заплаче гірко небо
За вбитих наших рідних Янголів.
Почуємо сумний пташиний щебіт
І сильний дзвін церковних куполів.
© Стрельченко Надія (Усмішка) 
Усі реакції:
1